Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь
Т/с "Співачка" / Новини
реклама
ср, 19 жовтня, 14:16 4430

Павло Вишняков: «Мені набридло грати соціальних героїв»

Головний актор авантюрної мелодрами «Співачка», Павло Вишняков, який грає у серіалі слідчого Сергія Кремньова та коханого чоловіка Наталі Кречет, розповів, як потрапив у  кіно та чому свято вірить у долю. 

Головний актор авантюрної мелодрами «Співачка», Павло Вишняков, який грає у серіалі слідчого Сергія Кремньова та коханого чоловіка Наталі Кречет, розповів, як потрапив у  кіно та чому свято вірить у долю.

— Розкажіть, як доля звела вас з проектом «Співачка»? Та ще й не просто звела, а зробила головним героєм.

Прийшов на кастинг. Мені відмовили. Але вже через кілька днів знову зателефонували та повідомили, що я затверджений на головну роль. Доля, що тут ще скажеш, від неї не втечеш.

Насправді, зйомкам у серіалі «Співачка» передувала низка доленосних для мене подій. Річ у тім, що передостанній проект дуже виснажив мене. Коли він закінчився, я вирішив, що досить, треба закінчувати кар’єру актора. Мабуть, я своє вже відіграв, нема більше потенціалу.

У травні я поїхав на відпочинок, а звідти — одразу до Києва, аби порибалити. Це моє хобі, і, як ніщо інше, воно здатне відволікти мене від усіх життєвих негараздів та розслабити. Перше, що я зробив – це поїхав до магазинчика зі спорядженням для риболовлі. А поряд із ним знаходився будинок моєї знайомої кастинг-директора. Вирішив зайти в гості. Зателефонував їй, запропонував випити кави. На що вона відповіла: «Зараз я працюю, тож не вийде, проте пропоную випити кави завтра на кастингу нового проекту». Я одразу відмовився, кажу — ні, у мене ж риболовля. Проте їй вдалося мене вмовити. Дійсно через силу та, мабуть, більше з поваги до своєї знайомої я прийшов на проби. І мене затвердили на одну з ролей у серіалі «Спитайте у осені». А коли закінчилися зйомки, я відчув у собі новий прилив сил, збагнув, що я ще здатен на щось! Так почалася історія відродження Павла Вишнякова (сміється). Ну і, відповідно, так я потрапив у проект «Співачка».

Вишняков_2

— Але зйомки «Співачки» скінчилися. Ви вже працюєте над іншим проектом чи, можливо, маєте якийсь у планах?

Ні. Не маю. Я така людина — не заглядаю надто далеко у майбутнє. Ви ж самі бачите: хотів покинути професію, а вона сама прийшла до мене. Хотів піти на рибалку, а пішов на кастинг. Звідки ж знати, що завтра буде.

— Ви дуже спокійно розповідаєте про себе як про актора. Хотіли залишити професію, потім взагалі надали перевагу риболовлі замість кастингу. Як ви прийшли до цього ремесла, може хотіли займатися чимось іншим?

Ви маєте рацію, абсолютно спокійно ставлюся до своєї професії. Не раз пробував себе і в інших. Проте, помітив одну закономірність. Річ у тім, що я не цураюся жодної роботи. Працював у Макдональдсі, потім охоронцем, таксистом. Але довго на подібних посадах я не затримувався, якось не щастило. Однак варто мені було почати організовувати свята, вечірки – все виходило. Тобто кожного разу, коли я намагався втекти від мистецтва, доля мені цього не давала і всіляко відводила такі ремесла від мене.

А до акторства мене привела знову ж таки доля. Я готувався до вступу в педагогічний. Хотів бути викладачем російської мови й літератури. Але, сталося не так, як гадалося. Як і у всіх інших школах, у моїй була дівчина активістка, яка організовувала й була ведучою усіх розважальних вечорів у школі. Якось вона підійшла до мене й запропонувала вести разом з нею такі вечори. На той час, я брав участь у шкільному КВН, і вона мене помітила, аргументувавши свій вибір тим, що я, начебто, непогано поводжуся на сцені. Я погодився, в жодному разі не думаючи про свою нову посаду як про справу життя.

Так ми з цією дівчинкою стали шкільними ведучими. Проте йшов час, і вона закінчила 11 клас. Я ж тоді був тільки у 10-му. Тому вся організаційна робота впала на мене. Згодом я збагнув, що вона мене анітрохи не напружує, навпаки, подобається. А ще трохи пізніше я дізнався, що моя однокласниця відвідує акторський гурток. Я вирішив і собі спробувати, що воно таке. І ледь не з порогу театральної студії став принцем у виставі «Попелюшка». Моя викладачка одразу помітила в мені якийсь потенціал, про який не здогадувався навіть я. І повезла мене до столиці показувати одному з визнаних педагогів театрального мистецтва. Та, недовго думаючи, винесла свій вирок: «Приїжджай вступати до нашого вишу».

Вишняков_1

— Тож, можна сміливо сказати, що акторство для вас – випадковість?

Я б не був таким категоричним. Взагалі випадковостей у нашому житті практично не буває. Інша справа, те, що я не прагнув до цього все життя, як наприклад мої однокурсники, колеги. В мене це сталося дещо раптово.

Я приблизно можу описати сценарій мого життя, якби мені не вдалося вступити до театрального з першого разу. Спочатку, я би продовжив свій попередній план та спробував педагогічний. А якби й там не склалося, то це однозначно – міліція. Річ у тім, що мені з дитинства подобалася ця професія. Я маю знайомого, який і досі згадує  мене малим у іграшковому міліцейському кашкеті і вважає той кашкет доленосним, адже спочатку я грав правоохоронця у серіалі «Мухтар», потім у мелодрамі «Співачка».

— Часто згадуєте долю. Вірите у неї?

Я вірю в долю. Але лише в її початок та кінець. Усю середину ми наповнюємо самі. Не можна лежати на дивані, як Іван-дурень, і аргументувати свою бездіяльність долею. Познайомитися з нею можна лише не зупиняючись і постійно працюючи. У такому випадку доля дійсно фігурує у житті й направляє нас на потрібний шлях.

— Що ж, давайте повернемося до вашої останньої ролі. Це чоловік, який впродовж усієї стрічки бореться й протистоїть цій самій долі. Що скажете?

Що я можу сказати про Сергія Кремньова? Ця людина мені чужа, ми різні, і я б ніколи не йшов його слідами. Майже весь період зйомок я займався тим, що виправдовував його і намагався знайти сенс його вчинків.

Я б ніколи не вчинив з сім’єю так, як він. Ну не можна десять разів іти від жінки, а потім знову повертатися до неї. Це не по-чоловічому! Судячи по собі, можу сказати, що я б і не почав стосунки з іншою дівчиною. Мені довіряють і цим все сказано. Просто взяти і зрадити… Ні, для мене це сором.

Павел Вишняков

— А яку роль хотіли б зіграти? Можливо, є якийсь герой вашої мрії?

Навіть не знаю чи дадуть мені коли-небудь зіграти роль, яку я хочу. Мені набридло грати соціальних героїв, я граю їх у кіно, в театрі. А хочеться щось нестандартне, унікальне. Мені цікавіше бути психом, ненормальним героєм, іншим. У таких ролях більше мотивів, є над чим подумати, у чому покопатися.

— Завжди притягували такі ролі?

Ні, не завжди. Мабуть, з того моменту, коли я почав щось трохи розуміти у своїй професії. Сталося це не одразу, а, як мінімум, після чотирьох років гри в театрі. До того я був просто дерев’яною іграшкою, яка грала чуже життя на сцені. Наразі я не хочу зациклюватися на одному, прагну відкривати нові межі у собі. 

Дивіться серіал «Співачка» у будні о 18:00 на каналі «Україна»!

загрузка...

Новости партнеров

Загрузка...

Популярні новини