Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь
Т/с "Співачка" / Новини
реклама
ср, 21 вересня, 14:13 6753

Марк Дробот: «Найскладніше мені грати кохання»

Ми дізналися, як Марку Дроботу дається роль фінансового директора благодійного фонду у серіалі «Співачка», а також як він пережив час без роботи та чому досі не користується соцмережами для власної реклами.

Ми дізналися, як Марку Дроботу дається роль фінансового директора благодійного фонду у серіалі «Співачка», а також як він пережив час без роботи та чому досі не користується соцмережами для власної реклами.

Марку, зараз ви досить відомий актор кіно і театру. Ваші професійні досягнення далися вам легко? Чи ви йшли, як то кажуть, через терни до зірок?

У моєму житті були труднощі, але я зараз згадую це, як свого роду «загартування». Я довгий час грав в театрі. У кіно якось не складалося. Але платня лицедія була настільки мізерна і мала, що не вистачало в буквальному сенсі ні на що. Орендувати квартиру для мене було непосильно, а університет я вже закінчив і на гуртожиток права не мав. Тоді я вирішив кинути все, до чого так довго прагнув, і виїхати в Шепетівку до батьків. Було в планах піти в армію. На той момент мені, розчарованому в театральному мистецтві, це здавалося непоганим виходом. Не хотілося даремно гаяти час, бути тягарем для батьків. Дорослий хлопець, який не може прогодувати навіть сам себе. Так я тоді дивився на це все.

Але мабуть там, нагорі, були інші плани на мене. І коли валізи вже були спаковані, а мій запал підкорити столицю згас, мені подзвонили. Подзвонили і запросили знятися в серіалі «Єфросинія». Це була невелика роль, але потрібно віддати належне доленосна.

Дробот_4

— Тоді, в тій важкій і бідної юності, у вас було відчуття, що талант гасне від нездійснених амбіцій, від того, що не кличуть в кіно? Це відбивалося на грі в театрі?

Звичайно, ні! По-перше, театр це моє все. Тут моя родина. Тут мене завжди чекають, завжди мені раді і готові підтримати. Я люблю це ремесло всією душею.

Скажу, поклавши руку на серце: кіно не приносить того задоволення, що театр. Кіно знімають досить швидко, у акторів немає часу на довгі роздуми і філософствування над своїм персонажем клац камера, і все відзнято. Звичайно, ми заглиблюємося, звичайно, ми перевтілюємося, але не настільки, як у театрі. А все чому? Тому що, граючи на сцені, глядача не обдуриш. Ти весь постаєш перед ним, вивертаєш душу навиворіт. І ти вже не ти, ти той, кого граєш.

У театрі є час для того, щоб подумати, як можна розкрити цей персонаж ще більше, ще краще. Буває, що я на кожній репетиції додаю в героя щось нове. Десь я це підглянув, десь придумав, а десь відчув. У кінематографі безсумнівно все інакше. Сучасніше, налаштовано під ритм нашого життя. І незважаючи на те, що зараз я багато знімаюся в кіно, на даний момент це кілька проектів одночасно, я все одно знаходжу час і граю в спектаклях у Малому театрі. Зараз, до речі, готуюся до п’єси «Горе від розуму». І всіх із радістю запрошую.

Дробот_2

Тому ніякого почуття згасання таланту у мене ніколи не виникало. Відсутність фінансової мотивації так, але тільки не відсутність бажання грати. А на рахунок нездійснених амбіцій, то амбіції повинні бути до самого себе. До того, що ти робиш, а не де ти це робиш.

«Не дай бог повернутися до періоду алкоголю і караоке»

А як на рахунок співу? Ролик, де ви співаєте пісню Сєрова «Я люблю тебе до сліз» набрав значну кількість переглядів. У вас прекрасний тембр.

Хм, відверто кажучи, цю композицію я виконував у караоке-барі, можливо навіть напідпитку. У той самий період творчого застою і незатребуваності я часто зловживав подібними нічними рандеву. Друзі, алкоголь і караоке-бари – ось те, що, як мені тоді здавалося, рятувало мене. Насправді ж з кожним днем наближало до прірви. На щастя, виплив. І зараз, коли я знімаюся в багатьох проектах і, так би мовити, тримаюся на плаву, завжди кажу: не дай Бог повернутися до періоду алкоголю і караоке! А про спів як про професію я не замислювався ніколи. Театр мені набагато ближчий.

Тоді розкажіть трохи про проект «Співачка». Як потрапили на зйомки цієї кінострічки?

Мене запросили спробувати себе в ролі продюсера Наталі Кречет Гаріка. А через тиждень передзвонили і повідомили, що на цю роль затвердили все-таки не мене, а Антона Мухарського, але запросили зіграти іншого персонажа Олега. Це і стало початком нашої спільної історії з проектом «Співачка».

Ваша роль далася вам легко?

Так. Вжитися в образ такого собі хвацького хлопця, який у всьому шукає вигоду, мені не склало труднощів. Ні в якому разі не тому, що ми з ним схожі. Просто вже в декількох проектах поспіль я граю подібний типаж. Якось ув'язався за мною образ бравого хитруна і лукавця. Чесно кажучи, грати лихих персонажів набагато цікавіше. Є над чим попрацювати, у чому покопатися, розгадати сутність і причину підлої поведінки героя. І я радий, що зараз мене частіше запрошують на такі ролі і в театрі, і в кіно. До речі, у п'єсі «Лихо з розуму» я теж граю неоднозначного персонажа Молчаліна, який іде до своєї мети будь-якими шляхами.

А є персонажі або сцени, які вам складно грати?

Є. Найскладніше мені грати кохання. Може це і не професійно, але я б навіть сказав не грати, а зображати. Ось тільки уявіть: ви бачите людину буквально вдруге чи утретє в житті, і режисер каже, що вам потрібно лежати в одному ліжку і говорити жінці, як сильно ви її любите. у таких сценах доводиться абстрагуватися і все-таки говорити про свої почуття максимально щиро. Так, щоб глядач в жодному разі не запідозрив підступ. Не знаю, як інші актори, а я до любовних сцен готуюся найретельніше.

Дробот_1

Це може бути якось пов'язане з тим, що в реалі у вас вже є кохання? До речі, як ідуть справи в особистому житті?

Я сумніваюся, що це пов'язано з обстановкою в реальному житті. Швидше за все з тим, що я не зміг би обманювати жінку і говорити, що відчуваю до неї почуття, якщо насправді їх немає.

Я не одружений, але кохану дівчину маю. Вона також з театральних кіл. Але разом ми не граємо.

Розкриєте секрет, хто ж ця щасливиця?

Знаєте, у мене зараз в житті повна гармонія. І я просто не хочу це зурочити своїми надмірно відвертими розповідями. Нехай моє особисте залишиться при мені.

Є у стосунках те, що ви не допускаєте?

Я не припускаю одного коли людина йде з сім'ї. Ніщо і ніколи не може послужити причиною такого вчинку, особливо коли є діти.

Якщо проводити паралель із серіалом «Співачка», то це у нас Кремньов. Я вважаю неправильною таку поведінку. Звичайно, почуття можуть ослабнути з роками і всіх рано чи пізно перемагає побут. Але з цим можна боротися разом, вирішувати цю проблему, знаходити компроміси. Але не йти з сім'ї. Немає любові? Так знайдіть її! Колись ви ж полюбили один одного, знайшли ж за що!

Будь-якому захопленню приходить кінець. Це потрібно розуміти. Особисто я ніколи б не пішов із сім'ї. У моєму випадку, скороминучу пристрасть і емоції завжди перемагає здоровий глузд.

«З жінками, які сприймають мене просто як картинку, яка миготить на екрані, розмова у мене коротка»

Але все ж ви користуєтеся божевільною популярністю у слабкої статі. У соціальних мережах створюються цілі спільноти фанаток Марка Дробота.

Насправді я зараз уперше чую, що у мене є фанатки. Господи, чи міг коли-небудь подумати, що у мене, простого хлопця, будуть шанувальниці ?! (Сміється).

Мене і в соціальних мережах немає, щоб це знати. В цьому плані я страшенно несучасний. Друзі все підштовхують: «Марк, ну давай, ти ж зірка, зареєструйся! Це для твоєї ж кар'єри. За тобою повинні стежити, тебе повинні наслідувати. Селфі зрештою почни викладати!» На що у мене завжди одна відповідь: навіщо? Навіщо виставляти своє життя на загальний огляд. У мене ніколи не виникало бажання з'явитися в соцмережах. Коли ми збираємося з друзями, і всі починають сидіти в телефонах, фотографуватися, потім чекінитися, я тихенько собі читаю сценарій. Ну, от якось мені це ближче, я прагну використовувати свій час максимально раціонально.

Знаєте, що для мене найважливіше? Я не хочу стати артистом, який випинається. Я хочу бути артистом, якого цінують за талант, за чудову гру, а не за те, що він сфотографував себе на знімальному майданчику і йому наставили лайків.

Дробот_3

А чи доводилося коли-небудь використовувати жіночу увагу у власних цілях?

Ніколи! І більш того, я взагалі ніяк не користуюся своєю популярністю і тим більше жіночою увагою. Мені ж не потрібно, щоб жінка дивилася на мене, як на артиста. Я хочу, аби вона бачила в мені людину, особистість. З жінками, які сприймають мене просто як картинку, яка миготить на екрані, розмова у мене коротка. Сфотографувалися, автограф — і до побачення.

Мене завжди дивують люди, які просять сфотографуватися, часто навіть не знаючи мого імені, не знаючи, в яких кінострічках я знімався, просто вони побачили знайоме обличчя. У такі моменти відчуваю себе не артистом, а мавпочкою, від якої й потрібно лише знімок. Я хочу, щоб мене впізнавали за моїми роботами! Щоб говорили: «Ось я був на вашому спектаклі, як же круто ви грали!» Це і є визнання, яке таке важливе для артиста.

Дивіться авантюрну мелодраму «Співачка» у будні о 18:00 на каналі «Україна»!

Новости партнеров

Загрузка...

Популярні новини